Незима…

В бездонне небо загадок
Злетить роса у світ зірок.
Люб’язним доторкнуся вітром
До снів твоїх солодким світлом.
І тихо-тихо притулюся
Теплими мріями… Зіллюся
Минулим щастям й сподіванням
З твоїм безотвітним коханням.
Нехай був кращим за свободу,
Нехай любила лиш за вроду,
Нехай скалічив усю душу,
Кришити вже себе не мушу!
Хай так насправді не буває,
Бо все на світі одцвітає,
Допоки «незима» в мені,
Висни дарую тобі сни…